Sad But True | блог Андрія Чумаченко


Канал Подкаст Профіль

⌘151. Світове кафе

Попри війну, перебої зі світлом, інтернетом, опаленням та водою, грудень для багатьох компаній — час планування та постановки цілей на майбутній рік. Здавалося б, які можуть бути плани у такий час, коли твій власний обрій планування рідко перевищує тиждень? Але для бізнесу цілі та плани — можливість не просто існувати, але розвиватися, заробляти гроші, платити податки та зарплати.

Вже багато років поспіль у грудні ми в Netpeak проводимо стратегічні сесії, в яких беруть участь кілька десятків людей. Формат таких сесій передбачає повне занурення у завдання та проблеми команд, мозкові шторми щодо їх вирішення та розвиток нових гіпотез. Взимку 2022 року, замість виїзду за місто на тиждень, у нас — регулярні довгі дзвінки у зумі та незаплановані перерви на пошуки коворкінгів з генераторами та старлінками.

Але я покликав тебе не для того, щоб поскаржитися, а для того, щоб розповісти про одну прикольну технологію проведення стратегічної сесії — the world cafe (або світове кафе).

З’явився цей метод у 1995 році у Каліфорнії, коли два десятки бізнесменів зібралися в одного з них у гостях, щоб влаштувати обговорення спільної проблеми. Вони сиділи навкруги на подвір’ї, але почався дощ і їм довелося розділитися на кілька маленьких груп і сісти за окремі столи всередині будинку. Кожен гурт почав обговорювати тему зустрічі, а всі ідеї записувалися. Щоб вислухати всі ідеї, учасники періодично змінювалися столами — так і з’явилося світове кафе.

Фішка технології в тому, щоб створити атмосферу приємної балаканини в кав’ярні та одночасно з цим обговорювати складні питання. А ще в тому, що в обговоренні може брати участь практично необхідна кількість людей. Також дуже рекомендую не скипати момент оформлення зустрічі — потрібні зручні крісла, чай та кава, печиво та снеки.

Організувати та керувати такою сесією досить просто — потрібно розділити учасників на групи (в ідеалі рівні, від 3 до 7 осіб) та вибрати у кожній з них модератора, який контролюватиме обговорення.

Позиція модератора найважливіша у таких обговореннях — він зберігач знань групи. Його завдання фіксувати інформацію та передавати напрацьоване наступним групам. А також слідкувати, щоб кожен брав участь в обговоренні та записувати всі ідеї без критики (!).

Ведучий (який також може бути модератором або просто учасником обговорення за столом) озвучує тему обговорення — вона може бути однією для всіх або окремою на кожен стіл. Також він засікає 20-хвилинні сесії, після яких усі (крім модератора) обмінюються столами, а модератор коротко розповідає новим учасникам, до яких ідей привели попередні обговорення.

Коли перша група проходить повне коло та повертається за свій початковий стіл, модератор знайомить їх з усіма ідеями всіх груп, які встигли згенерувати. Проводиться фінальне обговорення та формується презентація ідей розв’язання поставленого питання, що базуються на накопиченому колективному досвіді столу.

Кайф у тому, що за такого підходу групові роботи отримують не лише швидший та якісніший результат, а й самі учасники сесії отримують задоволення та позитивний досвід групового обговорення та конструктивного діалогу, якого так не вистачає у звичайних робочих буднях.

Зазначу, що проведення сесії у форматі «світового кафе» в онлайні можливе, хоч і більше витратне. Замість пересаджування від столу до столу учасникам потрібно перемикатися з колла на кол. А контроль таймінгів та фоллоу-апи ведуться через групові чати у месенджерах.

Якщо метод тебе зацікавив і хочеш застосувати його на практиці — ось pdf від комьюніті, де про «світове кафе» написано ще докладніше.

Підписатися у Telegram

 6   7 дн   Sad But True   лайфхаки

⌘150. Тижневі відпустки

Пам’ятаєш, коли ти востаннє втомлювався? Гаразд, смішно, згоден. А пам’ятаєш, коли ти востаннє відпочивав?

Існує глобальна впевненість у тому, що тижнева відпустка — чудова профілактика вигоряння та чарівний інструмент для перезавантаження. Сьогодні я розповім тобі, чому це не так.

New York Times у своєму дослідженні пишуть, що так виходить: половина людей цей тиждень не вважає відпусткою і перевіряє робочі месенджери, а друга половина — не перевіряє і вигоряє ще сильніше, коли повертається в робочий процес і бачить вдвічі більше нових завдань. Впізнав себе?

Вимушений перехід тієї частини IT-сектору, яка все ще працювала в офісах, на віддалену роботу (з початку через пандемію, а потім через війну), остаточно стерла межу між особистим та професійним життям. Відпочивати та перезавантажуватись стало ще важче, якщо взагалі можливо.

А якщо додати до цього невпевненість у завтрашньому дні, жах від того, що відбувається навколо, страх за близьких, тяжкість вимушеного переїзду та інші принади, які додали «визволителі» — ситуація стала справді катастрофічною.

На початку нам стає соромно від того, що ми втомлюємось на роботі — ми ж не на заводі та тим більше не в окопах під обстрілами. А ухвалення рішення про звільнення (або саббатикл) змушує почуватися невдахою — не витримав тиску, не зміг впоратися зі стресом.

Здавалося б, цього достатньо, але ні.

Пандемія і війна посилили ситуацію в компаніях — завдань стало більше (ринок сильно змінився), а людей менше (вимушені скорочення, які торкнулися практично кожного бізнесу).

Будь-яка проблема, яка з приватного переходить багато до чого, стає загальною проблемою. Емоційний стан команди, повальне вигоряння, стрес та депресія впливають на бізнес часом сильніше, ніж зовнішні чинники. Все-таки для переважної більшості компаній люди — основне надбання та цінність.

І ось компанії вводять різні розв’язання проблем:

— великий ритейл влаштовує тижневі вихідні перед великими святами (і, відповідно, великими навантаженнями);
— компанії кілька разів на рік проводять оплачуваний «фестиваль»: тиждень відпочинку та свято на відкритому повітрі на довершення;
— вводять заборони на зустрічі у певний робочий час;
— вигадують «п’ятниці без Zoom» та «вихідні без листів»;
— купують корпоративні підписки на додатки для медитації.

Ми в Netpeak у довоєнні часи розв’язували проблему перенавантаження спеціалістів наймом великої кількості інтернів та джуніорів, на яких делегувалася частина роботи. А колись у відділі маркетингу я запроваджував заборони на читання робочої пошти та месенджерів у першій половині дня.

Але глобальна проблема не вирішується. Не можна масовою дією вирішити багато приватних проблем.

Тож (як і завжди) твій порятунок — твоє ж особисте завдання. Допомога твоєї компанії лише приємний бонус. А про саме вигоряння я вже розповідав (аж у трьох постах), і про те, як його визначити, і що з ним робити.

Якщо тижнева відпустка тобі — не відпочинок, то скажи про це чесно. Насамперед собі, а вже потім — своєму керівнику.

Потрібно щось змінювати, і не завжди зміна роботи — це останнє у списку. Ну а зміни запускати потрібно тобі, не потрібно чекати поки їх тобі хтось організує.

Підписатися у Telegram

 13   14 дн   Sad But True   менеджмент

⌘149. Систематизація дня

На мій подив минулий пост зібрав безліч фідбека. Було кілька однакових питань, тож я вирішив зробити про це окрему тему, може таке і тобі може бути цікаво.

Отже, як влаштований та систематизований мій день/тиждень/місяць?

Якщо коротко, то я використовую лише два інструменти (календар та фокусування на всіх гаджетах) та наскрізний підхід до сегментації свого дня.

Кожен будній день розділений у мене на три основні блоки:

  1. Особистий/сімейний час

У календарі це три слоти: morning routine (8:30-10:00), lunch (13:00-14:00) та do not disturb (19:00-22:00).

Вони потрібні мені насамперед для того, щоб не ставити на цей час робочі зустрічі та завдання, а в другу чергу для того, щоб «бачити день» у зрозумілих сегментах.

У фокусуванні на телефоні/годиннику/планшеті/ноутбуку в ці ж часові проміжки включаються відповідні режими — morning, lunch та dnd.

Автоматично включаються вибрані теми/циферблати та активується режим приглушення повідомлень з основних робочих інструментів (телеграм, слак, пошта, календар тощо).

Що я отримую? Можливість не відбирати у себе та своєї родини ранковий, обідній та вечірній час.

  1. Робота

Два порожні слоти в календарі (10:00-13:00 та 14:00-19:00), куди я ставлю всі робочі плани («розібратися з таблицею», «вивчити конкурентів клієнта»), дзвінки та зустрічі.

І фокусування work, яке активує всі потрібні мені повідомлення від додатків, на які потрібно реагувати. Це і нові особисті повідомлення у будь-яких месенджерах, і нові листи, запрошення на івент у календарі, вхідні дзвінки тощо.

Що я отримую? Жорстко окреслені часові рамки, коли на 100% можна зануритися в роботу та увійти до стану потоку.

  1. Сон

Це найпростіше — слот з 22:00 до 8:30 заблокований у календарі та на цей час включається фокусування sleep, яке відключає взагалі всі повідомлення, окрім дзвінків та особистих повідомлень від списку обраних контактів (де тільки родина та близькі люди) та перекладає все гаджети у режим енергоощадження.

Що я отримую? Ну, можливість поспати та не реагувати на запитання від клієнта з іншого часового поясу раніше.

До речі, у цій системі вихідний день відрізняється лише тим, що замість режиму work у мене включається режим private. Він працює аналогічно режимам з п.1 — глушить робочі інструменти та залишає всі інші.

Я сподіваюся, що ці прості штуки можуть бути корисними й тобі. На жаль, я не маю досвіду роботи з екосистемою андроїдів, але впевнений, що там є щось подібне, просто називається інакше (і, звичайно, з’явилося раніше, ніж на цих ваших айфонах).

Підписатися у Telegram

 17   21 д   Sad But True   лайфхаки

⌘148. War-Life Balance

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на тлі пандемійних обмежень та масового виходу офісних працівників на роботу з дому ми дуже багато дискутували на тему балансу роботи та життя.

Зараз ті дискусії здаються чимось легким і навіть приємним. Але проблема нікуди не поділася, вона посилилася як моральною складовою (страхом за своє життя та життя близьких на тлі щоденних жахливих новин), так і цілком реальною — від відключення електрики та води до щоденного ракетного обстрілу житлових будинків.

На тлі всього цього не виходить просто закритися у мушлі — треба якось існувати, заробляти гроші, платити зарплати та податки, запускати проєкти.

Сьогодні я хочу розповісти (а скоріше навіть нагадати тобі, адже вони дуже банальні) про три основні помилки, яких ми всі припускаємо, працюючи з дому:

  1. Перевіряти пошту та месенджер у неробочий час
    Ти думаєш, що просто швидко перевіриш: чи не потрібно комусь щось від тебе. І втягуєшся, бо майже завжди щось потрібно. Адже найчастіше це легко може почекати до наступного дня.
    Ніхто не може бути завжди продуктивним, і дуже важливо спробувати відокремити своє життя від роботи.
    Замість того, щоб працювати в будь-який час дня або не мати будь-якої структури, тобі потрібно бути чесним (насамперед перед собою) щодо того, коли ти хочеш і можеш працювати.
  1. Не переодягатися в «робочий» одяг
    Однією з переваг роботи з дому є те, що ти можеш одягатись так, як тобі хочеться.
    Але робота в розтягнутій майці чи піжамі знижує твою продуктивність та самооцінку (і навіть змусить тебе відчувати, що ти насправді не працюєш).
    Одягнувшись так, ніби ти збираєшся вийти з дому, допомагає увійти до робочого режиму.
  1. Не мати робочого місця
    Розділити роботу та сімейне життя дуже складно, коли вони співіснують в одному приміщенні.
    Оточення впливає на твій настрій і здатність концентрувати увагу. Дуже легко відволікатися, працюючи вдома.
    Виділене робоче місце у вашому будинку допоможе відокремити особисте життя від роботи. Якщо у тебе є вільна кімната, яку ти можете зайняти, це, звісно, ​​ідеально (і напевно вже зроблено). Але якщо такої кімнати немає, ти все одно можеш створити робочий простір з мінімальними факторами, що відвертають увагу. Можна спробувати перенести свій стіл у спокійніший кут квартири, сидіти обличчям до стіни або вікна і використовувати навушники, для заглушення галасу.

Ось такі три банальні поради. Намагайся не допускати таких помилок, якщо можеш і хочеш працювати ефективно. І бережи себе.

Підписатися у Telegram

 20   26 дн   Sad But True   лайфхаки

⌘147. Найважливіший фідбек

Завжди думав, що операційна система займає дуже багато мого часу, але варто було з неї вийти й зайнятися консультаціями, як виявилося, що раніше якраз було дуже багато. Загалом, це я так виправдовуюсь за двотижневу паузу.

А сьогодні знову хочу повернутися до теми радикальної відвертості, оскільки проблематика зворотного зв’язку від керівника (безпосередньо з нею пов’язана) — дуже гостра в компаніях, що зростають.

Якщо з похвалою зрозуміло, то з критикою у багатьох керівників виникають проблеми. Постає питання, що тут складного? Коли співробітник лажає — начальник має вказати на це. Але так буває вкрай рідко.

Коли ти знаєш, що керівнику не начхати на тебе, що він зацікавлений у тобі не тільки як у співробітнику, а і як в особистості — критика сприймається легше. Тут і криється основна частина проблеми — коли ситуація протилежна, то критика сприймається зовсім інакше.

А ще керівникам дуже часто здається, що критикувати працівників не можна. Це емоційно складно, та й будь-який фідбек (крім позитивного) видається неввічливим. А робота начальника в тому і полягає, щоб і про лажі, і про успіхи говорити з рівною прямотою.

Одним з найважливіших правил радикальної відвертості є обов’язкове особисте звернення: якщо критика — то віч-на-віч, якщо похвала — то публічно.

Щоб досягти такого підходу, доведеться забути про меседж, який втовкмачується нам з дитинства: «якщо не можеш сказати нічого хорошого, краще помовчи».

На жаль, більшість помилок керівництва можна віднести до категорії згубного співчуття — намагаючись не образити одного співробітника, не критикуючи його, менеджер шкодить тим, хто виконує свою роботу добре.

Для кругового обігу відвертого фідбека всередині команди потрібно створити правильну обстановку:

  1. Заохочуй фідбек. Нагадуй, що чекаєш на зворотний зв’язок від колег, питай, чи отримували вони фібдеки один від одного. Зроби це обов’язковою частиною робочих процесів.
  1. Виключи можливість розмов за спиною. Керівнику потрібно уникати ролі посередника між двома сторонами, що конфліктують — краще наполягти, щоб спочатку обговорили свою проблему друг з одним. Варто втручатися лише якщо проблема не вирішується.
  1. Зроби так, щоби сказати правду було простіше. Якщо ти керуєш менеджерами, донеси до всіх підлеглих, що вони можуть критикувати свого менеджера (і що його ніхто за це не звільнить):

— Повідом менеджерів, що збираєшся зустрітися з їхніми командами. Дай їм час звикнути до цієї думки та поясни, що мета зустрічі — допомогти їм покращити їхню роботу. Потім поясни те саме підлеглим.

— Особисто веди записи під час обговорення, обов’язково повідом, що відразу після закінчення зустрічі покажеш документ їхньому керівнику без будь-яких правок.

— Щоб зустріч не перетворилася на з’ясування стосунків, попроси співробітників виділити лише основні проблеми.

— Потім поговори з менеджером, запропонуй конкретні способи розв’язання проблеми. Через деякий час переконайся, що він виконує свої обіцянки.

Ми часто забуваємо хвалити, але продуктивно критикувати забуваємо, як не дивно, ще частіше. Хоча це незручно, виводить із зони комфорту і витрачає наш ресурс — радикальна відвертість та критика потрібна і вона ефективна.

Підписатися у Telegram

 17   26 дн   Sad But True   менеджмент
Раніше Ctrl + ↓