З самого раннього дитинства нас оточує система, однією з функцій якої є створення сприятливих умов для нових знайомств та набуття друзів. Дитячі майданчики, садочок, навчання, різні курси, спортивні секції, двір тощо. Дитина буквально знаходиться в середовищі, створеному для вирощування нових зв’язків та розвитку соціальних навичок.

Але навіть у такій комплексній та багаторівневій системі при зміні школи/переїзді в інше місто процес пошуку «своїх людей» не тільки займає час, а й майже завжди буде некомфортним для шукача.

Після закінчення школи та університету кількість таких зв’язутворюючих груп і ситуацій різко знижується, а у разі віддаленої роботи може доходити взагалі до нуля.

Дорослим, які бажають завести нові знайомства, часто радять знайти клуб за інтересами, знайти людей, які мають таке ж захоплення. І це хороша порада: справді, потрібно шукати дорослий еквівалент пісочниці, те місце, де люди орієнтовані на встановлення зв’язків.

Тут я зроблю невеликий відступ і скажу, що в професійному середовищі є один справді непорушний та ефективний інструмент для розвитку бізнесу та особистих скіллів — спілкування. Вміння заговорити, зацікавити та запам’ятатися потенційному роботодавцю, представнику великого клієнта чи досвідченому колезі — безцінно.

Чим більше ми замикаємося і саботуємо соціальні взаємодії, тим дієвішим стає такий інструмент і тим нижча конкуренція серед тих, хто може знайти в собі сили «заговорити з незнайомцем».

Так ось, повернемось. Знайти клуб за інтересами, чи то баскетбольна команда, кружок з малювання чи нішева конференція — це лише адміністративна частина пошуку друзів і, скажімо так, досить проста його частина.

Набагато складнішим завданням є подолання незручності та страху відмовитися від спілкування, які, як нам здається, ми залишили в коридорах школи.

Коли мене запитують про те, як я подолав свої страхи публічних виступів, розслабленого нетворкінгу та зустрічей із незнайомими людьми, то я зазвичай відповідаю щось на кшталт «змусив себе погоджуватися на всі без винятку виступи».

І це правда — у доковідні роки я виступав із доповідями й у закритих бізнес-клубах на 20 осіб та на найбільших конференціях на 5000 глядачів. І в Киргизстані, і в Болгарії, і в Одесі, Києві, Львові, Харкові, Чернівцях.

Мені було не так важливо де я виступаю, я качав м’яз публічних виступів та знайомств із нескінченною низкою нових людей.

Але в усьому цьому була й хитрість. Мені завжди було страшно першим заговорити з незнайомцем, тож я зробив усе для того, щоб незнайомці першими починали говорити зі мною.

Пізніше я дізнався, що є кілька теорій динаміки знайомства з новими людьми. Вони дуже очевидні, десь застосовуються нами інтуїтивно, але нагадати про це зайвим не буде.

1. The liking gap. Коли ми спілкуємося з незнайомими людьми, зазвичай ми подобаємося їм більше, ніж самі припускаємо. Після розмови нам (чомусь) здається, що ми не сподобалися цій людині, але найчастіше зовсім навпаки.

2. The aceptance prophecy. Коли ми припускаємо, що подобаємося іншим людям, ми стаємо милішими та дружніми з цими людьми. І це призводить до того, що ці інші люди, своєю чергою, відповідають нам теплом.

3. Theory of inferred attraction. Людям подобаються ті, кому, на їхню думку, вони подобаються. Чим більше ми можемо показати іншим, що вони нам подобаються, і ми їх цінуємо, тим краще.

Загалом, якщо нетворк для тебе — проблема, то пам’ятай, що для решти процес вибудовування зв’язків також складний і повний дискомфорту, але при цьому більшість тих, хто прийшов на нетворкінг, хочуть поспілкуватися.

Ти подобаєшся людям, лишилося тільки, щоб люди сподобалися тобі.

Підписатися у Telegram