⌘150. Тижневі відпустки

Пам’ятаєш, коли ти востаннє втомлювався? Гаразд, смішно, згоден. А пам’ятаєш, коли ти востаннє відпочивав?

Існує глобальна впевненість у тому, що тижнева відпустка — чудова профілактика вигоряння та чарівний інструмент для перезавантаження. Сьогодні я розповім тобі, чому це не так.

New York Times у своєму дослідженні пишуть, що так виходить: половина людей цей тиждень не вважає відпусткою і перевіряє робочі месенджери, а друга половина — не перевіряє і вигоряє ще сильніше, коли повертається в робочий процес і бачить вдвічі більше нових завдань. Впізнав себе?

Вимушений перехід тієї частини IT-сектору, яка все ще працювала в офісах, на віддалену роботу (з початку через пандемію, а потім через війну), остаточно стерла межу між особистим та професійним життям. Відпочивати та перезавантажуватись стало ще важче, якщо взагалі можливо.

А якщо додати до цього невпевненість у завтрашньому дні, жах від того, що відбувається навколо, страх за близьких, тяжкість вимушеного переїзду та інші принади, які додали «визволителі» — ситуація стала справді катастрофічною.

На початку нам стає соромно від того, що ми втомлюємось на роботі — ми ж не на заводі та тим більше не в окопах під обстрілами. А ухвалення рішення про звільнення (або саббатикл) змушує почуватися невдахою — не витримав тиску, не зміг впоратися зі стресом.

Здавалося б, цього достатньо, але ні.

Пандемія і війна посилили ситуацію в компаніях — завдань стало більше (ринок сильно змінився), а людей менше (вимушені скорочення, які торкнулися практично кожного бізнесу).

Будь-яка проблема, яка з приватного переходить багато до чого, стає загальною проблемою. Емоційний стан команди, повальне вигоряння, стрес та депресія впливають на бізнес часом сильніше, ніж зовнішні чинники. Все-таки для переважної більшості компаній люди — основне надбання та цінність.

І ось компанії вводять різні розв’язання проблем:

— великий ритейл влаштовує тижневі вихідні перед великими святами (і, відповідно, великими навантаженнями);
— компанії кілька разів на рік проводять оплачуваний «фестиваль»: тиждень відпочинку та свято на відкритому повітрі на довершення;
— вводять заборони на зустрічі у певний робочий час;
— вигадують «п’ятниці без Zoom» та «вихідні без листів»;
— купують корпоративні підписки на додатки для медитації.

Ми в Netpeak у довоєнні часи розв’язували проблему перенавантаження спеціалістів наймом великої кількості інтернів та джуніорів, на яких делегувалася частина роботи. А колись у відділі маркетингу я запроваджував заборони на читання робочої пошти та месенджерів у першій половині дня.

Але глобальна проблема не вирішується. Не можна масовою дією вирішити багато приватних проблем.

Тож (як і завжди) твій порятунок — твоє ж особисте завдання. Допомога твоєї компанії лише приємний бонус. А про саме вигоряння я вже розповідав (аж у трьох постах), і про те, як його визначити, і що з ним робити.

Якщо тижнева відпустка тобі — не відпочинок, то скажи про це чесно. Насамперед собі, а вже потім — своєму керівнику.

Потрібно щось змінювати, і не завжди зміна роботи — це останнє у списку. Ну а зміни запускати потрібно тобі, не потрібно чекати поки їх тобі хтось організує.

Підписатися у Telegram

Надіслати
 9   9 дн   Sad But True   менеджмент